Спадкування – це перехід майнових та окремих особистих немайнових прав та обов’язків спадкодавця до спадкоємців.
Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті особи або в день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини, згідно зі ст. 1221 Цивільного Кодексу України, є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо таке невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна спадкодавця або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна. Особа має право прийняти спадщину, відмовитися від неї безадресно або ж на користь іншого спадкоємця, як і не вчиняти жодних юридично значущих дій щодо прийняття або відмови від спадщини.
Згідно з чинним законодавством України, спадкування здійснюється за законом або за заповітом.
Стаття 1223 Цивільного Кодексу України встановлює, що право на спадкування мають особи, визначені заповітом. А в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не розподілу спадкодавцем усієї спадщини, спадкування здійснюється за законом, у порядку черговості, відповідно до ст.ст. 1261-1265 Цивільного Кодексу України.
Існує п’ять черг спадкоємців за законом.
Кожна наступна черга набуває право на спадкування за відсутності спадкоємців попередніх черг, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі усунення від права на спадкування.
Перша черга спадкоємців за законом: діти, чоловік (дружина) і батьки померлого.
Друга черга спадкоємців за законом: рідні брати і сестри, дід і баба померлого.
Третя черга спадкоємців за законом: рідні дядько і тітка померлого.
Четверта черга спадкоємців за законом: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до моменту відкриття спадщини.
Проживання однією сім’єю підтверджується реєстрацією за однією адресою з померлим. У тих випадках, коли спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім’єю і не був зареєстрований з ним за однією адресою, факт проживання однією сім’єю встановлюється через суд у порядку окремого провадження.
Після винесення рішення суду і набрання ним законної сили спадкоємець може займатися оформленням спадщини.
П’ята черга спадкоємців за законом включає інших родичів спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. У такому разі родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів більш далекого ступеня споріднення. Ступінь споріднення в такому разі визначається за кількістю народжень, які віддаляють родича від спадкодавця, не беручи до уваги народження самого спадкодавця. До п’ятої черги спадкування за законом також зараховують утриманців спадкодавця, нехай навіть вони не були членами його сім’ї. Також в українському спадковому праві є таке поняття як спадкування за правом представлення. Суть його полягає в тому, що онуки, правнуки, племінники, двоюрідні брати й сестри, прабабуся, прадідусь спадкодавця хоч і не належать до жодної з черг спадкування за законом, можуть стати спадкоємцями, немовби представляючи ближчого родича спадкодавця, якщо цей родич на момент відкриття спадщини помер.
Таким чином, вони можуть претендувати на ту частину, яку б успадкували їхні мати, батько, баба, дід, брат, сестра, дядько, тітка, якби були живі на момент відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1267 Цивільного кодексу України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Ці частки спадкоємці вправі змінити за угодою між собою: усною, якщо йдеться про рухоме майно, або нотаріально посвідченою письмовою, якщо справа стосується нерухомого майна чи транспортних засобів.
Слід зазначити, що законодавством передбачено можливість зміни черговості набуття права на спадкування шляхом укладення нотаріально посвідченого договору між зацікавленими спадкоємцями. Такий договір може укладатися після відкриття спадщини і не повинен порушувати прав спадкоємця, який не є стороною за договором, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.